Історична довідка та соціально-економічний паспорт Тростянецького району Вінницької області

На карті сучасної Вінниччини обриси Тростянецького району нагадують крилатого птаха в польоті, а серце його – Тростянець. Дані археологічних розкопок підтверджують, що вперше територію району заселяли племена в період неоліту (8-4 тис. років до н.е.). Пізніше тут з”являються поселення трипільської культури (3 тис. років до н.е.), поселення Черняхівської культури (урочище Дубина, 3-4 ст. до н.е.), поселення ранньослов”янської культури – 3 км на північний захід від селища (5-6 ст. до н.е.).
Черепки глиняного посуду знайдено при розкопках поселення ХІІ століття на „Половичі”. Характерною рисою цього періоду був перехід до відтворюючих форм господарства –землеробства та скотарства. Пізніше в цих місцях селились племена уличів, чия територія проживання межувала з диким Полем. Наші предки вирощували пшеницю, ячмінь, просо. Земля оброблялась кістяною сохою. Тягловою силою були бики. Високою була і культура.
Після татаро-монгольського нашестя наш край обезлюднів, пізніше знову став заселятись.
Перша документальна згадка про Тростянець датується 1598 роком. За переказами, стародавнє поселення існувало і раніше, лежало на південний захід від сучасного, але його пограбували і спалили дощенту. Згодом люди осіли на теперішньому місці, в долині річки Тростянець. Новому поселенню спочатку дали назву Адамгород, але згодом повернули стару назву, очевидно від слів «Тростина», «трясовина», бо місцевість у долині була заболочена, густо вкрита очеретом. Через село пролягав відомий Шпаків тракт, що сполучав північно-західні райони України з узбережжям Чорного моря. 29 разів цією дорогою робили набіги на Тростянець загони турків і татар. Жителі поселення рятувались від них у катакомбах. У першій половині ХVІІ ст. Тростянець багато разів переходив від одного власника до іншого (магнатів Вишневецьких, Потоцьких, Сабанських) мешканці його були кріпаками. Поміщицький гніт призводив до втечі кріпаків з маєтку, чимало з них брали участь у визвольній війні українського народу проти польської шляхти (1648-1654 рр.).
Неподалік містечка відбувались запеклі бої. 22-23 травня 1652 року під Батогом (нині с.Четвертинівка) українські козаки під проводом гетьмана Богдана Хмельницького розгромили 30-тисячне військо польської шляхти, очолюване коронним гетьманом Речі Посполитої Мартином Калиновським. 1649 року Тростянець увійшов до складу Брацлавського полку; за Андрусівським перемир’ям він залишився за Польщею і увійшов до складу Російської імперії аж 1793 року. З 1797 року, згідно з новим адміністративним поділом, містечко увійшло до Брацлавського повіту Подільської губернії.
З 90-х років ХVІІІ ст. в містечку діяли два винокурні заводи, один з яких в 1864 році було переобладнано для виробництва спирту з меляси. 1834 р. став до ладу цукровий завод Потоцького, пізніше збудували млин, олійню, крупорушку. У 1840 році Тростянець з навколишніми селами, які становили родовий маєток графа Потоцького, було закладено в Петербурзьку опікунську раду. 1884 року до містечка від залізничної станції Демківка провели залізничну колію. Були в Тростянці друкарня та палітурна майстерня. У кінці ХІХ століття в Тростянці (з передмістями Витягайлівкою та Качурівкою) мешкало 3338 православних, 78 католиків, 3 сектанти-розкольники, 1573 євреї – всього 5052 чол. Тут було волосне управління, поштово-телеграфна контора. Функціонували міська лікарня та лікарня при цукровому заводі. Діяли дві церковно-парафіяльні школи, двокласне училище при цукровому заводі та три єврейські молитовні школи. При училищі відкрили бібліотеку. Радянську владу в Тростянці остаточно встановлено в січні 1918 року, а відновлено в травні 1920 року. З усією гостротою постало питання відбудови народного господарства, соціально-культурного будівництва.
Уже 1924 року в Тростянці було дві початкові та 7-річна трудова школи, дитячий будинок, школа ліквідації неписьменності. Відкрили бібліотеку, клуб та самодіяльний театр, а також громадську їдальню, дитячий майданчик та дитячі ясла. У травні 1928 року мешканці передмістя Качурівки організували сільськогосподарську артіль „Свій труд”. У жовтні 1929 року в містечку було організовано сільськогосподарську артіль (колгосп) „Комінтерн”.
1934 року за рішенням загальних зборів громадян села був організований колгосп, який отримав назву „Політвідділ”. 1935 року колгосп „Комінтерн” був поділений на господарства ім. Комінтерну та ім. Паризької Комуни. Розвитку колгоспного руху сприяло створення 1930 року машинно-тракторної станції (МТС). Уже 1940 року колгоспники збирали з гектара по 16-18 цнт зернових,, 190-230 цнт цукрових буряків, 12 цнт соняшнику. У 1921-22 роках починає працювати спиртовий завод, залізнична станція. Цукровий завод тоді було демонтовано, на його базі створено механічні майстерні , а на землях – радгосп.
З 1930 року в Тростянці діяла авторемонтна майстерня, з 1934 р. – майстерня з ремонту тракторів і сільгоспмашин. Діяли також маслозавод, промкомбінат, дві електростанції. 1935 року відкрито середню школу, де навчалося 650 учнів, працювали заводський та районний клуби, бібліотека з книжковим фондом 6 тис. примірників.
Страшним лихом для жителів району був голод 1932-1933 років, не обминули район сталінські репресії. Особливо трагічною сторінкою історії були роки Великої Вітчизняної війни. 25-28 липня 1941 року район окупували фашистські війська, а 13-14 березня 1944 року частини 27-ї армії 2-го Українського фронту визволили район. Майже 20 тисяч тростянчан воювали на фронтах війни, понад 5 тисяч з них – загинули, багатьох нагороджено орденами і медалями, 6 стали Героями Радянського Союзу: Мазур Трифон Григорович з с.Савинці, Могильчак Іван Лазарович з с. Демидівка, Надутий Михайло Іванович з с.Цибулівка, Наконечний Анатолійович Гаврилович з м. Ладижин, Смовзюк Леонтій Семенович з с. Скибинці, Сокур Петро Трохимович з с.Демківка; 1 – повним кавалером орденів Слави (Грубий Тимофій Омелянович з с.Савинці). В повоєнні роки в райцентрі та селах району не лише відновлювались старі, зруйновані підприємства, але й збудовано цілий ряд підприємств, об’єктів соціально-культурного та житлово-комунального призначення, багато зроблено щодо розвитку інфраструктури та благоустрою населених пунктів. 1962 року розпочалася реконструкція спиртового заводу, створено новий цех хлібопекарських дріжджів.
Швидкими темпами зростали й інші підприємства. Тростянецький маслозавод 1970 року давав продукції у 20 разів більше, ніж 1950 року. Автобаза перетворилась на потужне підприємство „Союззаготтранс”. 1965 року завершилось спорудження Тростянецького м”ясокомбінату – другого в області за потужністю підприємства з переробки м”яса. В лютому 1951 року малочисельна артіль „Політвідділ” була приєднана до сільгоспартілі „Паризька комуна”, а 1957 року з приєднанням до них артілі „Комінтерн” було утворено колективне господарство „Україна”. За післявоєнні роки введено в дію універмаг і ряд інших великих магазинів та закладів громадського харчування, будинок побуту, приміщення рай друкарні та редакції районної газети, районного управління юстиції, райсанепідемстанції, станції по боротьбі із захворюваннями тварин, райвузла зв”язку, ряд адміністративних споруд: районної і селищної рад, суду і прокуратури, райвідділу внутрішніх справ, райвійськкомату, райвно, першої та другої черги центральної районної лікарні. Введено в експлуатацію новий ринок, школу № 2, добудову до школи № 1, три дитячих садки, автовокзал, стадіон зі спортивним комплексом „Колос”, ряд відомчих спортзалів, парк „Пам”ять”. Реконструйовано, збудовано виробничі бази райагробуду, МШПМК-51, райшляхрембуддільниці, транспортної контори і ПМК облспоживспілки, міжрайбази, нафтобази, АТП 10538, хлібоприймального підприємства, райсількомунгоспу і комбінату комунальних підприємств, цеху „Вторчермет”, комбікормового заводу, райагрохіму, райагротехсервісу, райагромашу, управління з експлуатації газового господарства, районного підприємства електромереж, паливного складу.
Введено в експлуатацію чимало житла, багато зроблено щодо розвитку інфраструктури міста – шляхового сполучення, мереж водопостачання і газифікації, енергопостачання, радіофікації і телефонізації, благоустрою вулиць селища. Здобуття Україною незалежності дало змогу українському народу самому дбати не лише про економічний, а й про соціально-культурний розвиток держави, її складових – регіонів, населених пунктів. Разом з тим це не захищало від об”єктивних труднощів, суб”єктивних помилок, упущень.
З 1989 і практично до кінця ХХ ст. в державі тривав спад виробництва, уповільнився соціально-культурний розвиток, що мало місце і в життєдіяльності нашого району, райцентру. І лише після цього стали помітніші зрушення на краще, особливо відчутні вони в останні два роки, коли вдалося добитись стабілізації в господарському комплексі району, нарощування обсягів виробництва продукції, робіт, послуг, залучення ефективних власників та зростання заробітної плати працюючим, зменшення заборгованості по зарплаті, відкриття нових робочих місць, збільшення надходження коштів до районного бюджету, інвестицій, поліпшення соціального захисту населення, від чого залежить добробут людей, належне функціонування закладів бюджетної сфери. При цьому було забезпечено стабілізацію суспільно-політичної обстановки району.
Значна увага в районі приділяється ефективному використанню кадрового потенціалу, роботі з кадрами, посиленню виконавської дисципліни та заохочення їх ініціативної, сумлінної, якісної і ефективної в умовах становлення ринкової економіки роботи.
 
Соціально-економічна характеристики Тростянецького району Вінницької області 
 Історична довідка
 
На карті сучасної Вінниччини обриси Тростянецького району нагадують крилатого птаха в польоті, а серце його – Тростянець. Дані археологічних розкопок підтверджують, що вперше територію району заселяли племена в період неоліту (8-4 тис. років до н.е.). Пізніше тут з’являються поселення трипільської культури (3 тис. років до н.е.), поселення Черняхівської культури (урочище Дубина, 3-4 ст. до н.е.), поселення ранньослов’янської культури – 3 км на північний захід від селища (5-6 ст. до н.е.).
Черепки глиняного посуду знайдено при розкопках поселення ХІІ століття на „Половичі”. Характерною рисою цього періоду був перехід до відтворюючих форм господарства – землеробства та скотарства. Пізніше в цих місцях селились племена уличів, чия територія проживання межувала з Диким полем.
Наші предки вирощували пшеницю, ячмінь, просо. Земля оброблялась кістяною сохою. Тягловою силою були бики. Високою була і культура.
Після татаро-монгольського нашестя наш край обезлюднів, пізніше знову став заселятись.
            Перша документальна згадка про Тростянець датується 1598 роком. За переказами, стародавнє поселення існувало і раніше, лежало на південний захід від сучасного, але його пограбували і спалили дощенту. Згодом люди осіли на теперішньому місці, в долині річки Тростянець. Новому поселенню спочатку дали назву Адамгород, але згодом повернули стару назву, очевидно від слів «Тростина», «трясовина», бо місцевість у долині була заболочена, густо вкрита очеретом. Через село пролягав відомий Шпаків тракт, що сполучав північно-західні райони України з узбережжям Чорного моря. 29 разів цією дорогою робили набіги на Тростянець загони турків і татар. Жителі поселення рятувались від них у катакомбах.
У першій половині ХVІІ ст. Тростянець багато разів переходив від одного власника до іншого (магнатів Вишневецьких, Потоцьких, Сабанських), мешканці його були кріпаками. Поміщицький гніт призводив до втечі кріпаків з маєтку, чимало з них брали участь у визвольній війні українського народу проти польської шляхти (1648-1654 рр.).
Неподалік містечка відбувались запеклі бої. 22-23 травня 1652 року під Батогом (нині с.Четвертинівка) українські козаки під проводом гетьмана Богдана Хмельницького розгромили 30-тисячне військо польської шляхти, очолюване коронним гетьманом Речі Посполитої Мартином Калиновським. 1649 року Тростянець увійшов до складу Брацлавського полку; за Андрусівським перемир’ям він залишився за Польщею і увійшов до складу Російської імперії аж до 1793 року. З 1797 року, згідно з новим адміністративним поділом, містечко увійшло до Брацлавського повіту Подільської губернії. З 90-х років ХVІІІ ст. в містечку діяли два винокурні заводи, один з яких в 1864 році було переобладнано для виробництва спирту з меляси. 1834 р. став до ладу цукровий завод Потоцького, пізніше збудували млин, олійню, крупорушку. У 1840 році Тростянець з навколишніми селами, які становили родовий маєток графа Потоцького, було закладено в Петербурзьку опікунську раду.
У 1884 році до містечка від залізничної станції Демківка провели залізничну колію. Були в Тростянці друкарня та палітурна майстерня. 
У кінці ХІХ століття в Тростянці (з передмістями Витягайлівкою та Качурівкою) мешкало 3338 православних, 78 католиків, 3 сектанти-розкольники, 1573 євреї – всього 5052 чол. Тут було волосне управління, поштово-телеграфна контора. Функціонували міська лікарня та лікарня при цукровому заводі. Діяли дві церковно-парафіяльні школи, двокласне училище при цукровому заводі та три єврейські молитовні школи. При училищі відкрили бібліотеку. 
Радянську владу в Тростянці остаточно встановлено в січні 1918 року, а відновлено в травні 1920 року.
З усією гостротою постало питання відбудови народного господарства, соціально-культурного будівництва. Уже 1924 року в Тростянці було дві початкові та 7-річна трудова школи, дитячий будинок, школа ліквідації неписьменності. Відкрили бібліотеку, клуб та самодіяльний театр, а також громадську їдальню, дитячий майданчик та дитячі ясла.
    У травні 1928 року мешканці передмістя Качурівки організували сільськогосподарську артіль „Свій труд”. У жовтні 1929 року в містечку було організовано сільськогосподарську артіль (колгосп) „Комінтерн”. 1934 року за рішенням загальних зборів громадян села був організований колгосп, який отримав назву „Політвідділ”. 1935 року колгосп „Комінтерн” був поділений на господарства ім. Комінтерну та ім. Паризької Комуни. Розвитку колгоспного руху сприяло створення 1930 року машинно-тракторної станції (МТС). Уже 1940 року колгоспники збирали з гектара по 16-18 цнт зернових, 190-230 цнт цукрових буряків, 12 цнт соняшнику.
 
У 1921-22 роках починає працювати спиртовий завод, залізнична станція. Цукровий завод тоді було демонтовано, на його базі створено механічні майстерні, а на землях – радгосп. З 1930 року в Тростянці діяла авторемонтна майстерня, з 1934 р. – майстерня з ремонту тракторів і сільгоспмашин. Діяли також маслозавод, промкомбінат, дві електростанції. 1935 року відкрито середню школу, де навчалося 650 учнів, працювали заводський та районний клуби, бібліотека з книжковим фондом 6 тис. примірників.
 
Страшним лихом для жителів району був голод 1932-1933 років, не обминули район сталінські репресії.
Особливо трагічною сторінкою історії були роки Великої Вітчизняної війни. 25-28 липня 1941 року район окупували фашистські війська, а 13-14 березня 1944 року частини 27-ї армії 2-го Українського фронту визволили район. Майже 20 тисяч тростянчан воювали на фронтах війни, понад 5 тисяч з них – загинули, багатьох нагороджено орденами і медалями, 6 стали Героями Радянського Союзу: Мазур Трифон Григорович з с. Савинці, Могильчак Іван Лазарович з с. Демидівка, Надутий Михайло Іванович з с. Цибулівка, Наконечний Анатолійович Гаврилович з м. Ладижин, Смовзюк Леонтій Семенович з с. Скибинці, Сокур Петро Трохимович з с. Демківка; 1 – повним кавалером орденів Слави - (Грубий Тимофій Омелянович з с. Савинці).
 В повоєнні роки в райцентрі та селах району не лише відновлювались старі, зруйновані підприємства, але й збудовано цілий ряд підприємств, об’єктів соціально-культурного та житлово-комунального призначення, багато зроблено щодо розвитку інфраструктури та благоустрою населених пунктів.
 У 1962 році розпочалася реконструкція спиртового заводу, створено новий цех хлібопекарських дріжджів. Швидкими темпами зростали й інші підприємства. Тростянецький маслозавод 1970 року давав продукції у 20 разів більше, ніж 1950 року. Автобаза перетворилась на потужне підприємство „Союззаготтранс”. 1965 року завершилось спорудження Тростянецького м’ясокомбінату – другого в області за потужністю підприємства з переробки м’яса.
В лютому 1951 року малочисельна артіль „Політвідділ” була приєднана до сільгоспартілі „Паризька комуна”, а 1957 року з приєднанням до них артілі „Комінтерн” було утворено колективне господарство „Україна”.
За післявоєнні роки введено в дію універмаг і ряд інших великих магазинів та закладів громадського харчування, будинок побуту, приміщення районної друкарні та редакції районної газети, районного управління юстиції, райсанепідемстанції, станції по боротьбі із захворюваннями тварин, райвузла зв’язку, ряд адміністративних споруд: районної і селищної рад, суду і прокуратури, райвідділу внутрішніх справ, райвійськкомату, райвно, першої та другої черги центральної районної лікарні. Введено в експлуатацію новий ринок, школу №2, добудову до школи № 1, три дитячих садки, автовокзал, стадіон зі спортивним комплексом „Колос”, ряд відомчих спортзалів, парк „Пам’ять” та ін.
Реконструйовано, збудовано виробничі бази райагробуду, МШПМК-51, райшляхрембуддільниці, транспортної контори і ПМК облспоживспілки, міжрайбази, нафтобази, АТП 10538, хлібоприймального підприємства, райсількомунгоспу і комбінату комунальних підприємств, цеху „Вторчермет”, комбікормового заводу, райагрохіму, райагротехсервісу, райагромашу, управління з експлуатації газового господарства, районного підприємства електромереж, паливного складу.
Введено в експлуатацію чимало житла, багато зроблено щодо розвитку інфраструктури міста – шляхового сполучення, мереж водопостачання і газифікації, енергопостачання, радіофікації і телефонізації благоустрою вулиць селища.
 
ІІ. Географічна довідка
 
Станом на 01.03.2016 року територія Тростянецького району становить 856 кв. км, що складає 3,3 відсотки загальної площі Вінницької області. Протяжність з півночі на південь становить 42,9 км, а зі сходу на захід 30,5 км. Тростянеччина межує на півночі - з Гайсинським, на сході - з Теплицьким, на півдні - з Бершадським, Піщанським та Чечельницьким, на заході - з Тульчинським і Крижопільським районами.
          На південному сході району, на берегах річки Бережанка, розташоване мальовниче село Ободівка з населенням 3,26 тис. чол., другий за смт Тростянець населений пункт за промисловим потенціалом, рекреаційна зона району. Село існувало вже в ХVІ ст. під назвою Бадівка. За радянської влади теж мало статус районного центру. В селі розміщена низка підприємств, установ, організацій. До складу Ободівської сільської ради входить с.Бережанка (колишня Татарівка). В с.Ободівка, на межі з Бершадським районом, в сосновому лісі поблизу ставків розташовані оздоровчі табори для дітей «Сосновий бір» та «Колос».
          Найпівденніші села району - Торканівка і Дубівка, назва першого з яких також говорить про часті набіги татар.
Цікава історія й інших населених пунктів району, приміром с.Гордіївка (зруйнованого в 1334 р городища «Арарат»), де є чимало курганів; Тростянчика (колись Костянтингорода), де виявлено Трипільське поселення І пол. ІІІ тис. до н.е., кургани XIX-XVIII ст. до н.е., поселення VІІ-VІ ст.. до н.е., ранньослов’яське поселення ІІІ- ІV ст. н.е.; Олександрівки (колись Славгорода, потім Вербецького).
     Важливим населеним пунктом в історії становлення Тростянецького району є с.Капустяни, розташоване на західних межах району. На півночі району розташований Ладижин – місто обласного підпорядкування та с.Оляниця; на сході крайніми в географічному відношенні є села Скибинці, Глибочок, розташовані на березі річки Південний Буг.
    Район розташований в межах Подільського плато у південно-східній частині Вінницької області, на заході центральної частини України. Унікальність географічного положення регіону визначається як природнокліматичними умовами правобережної лісостепової зони України, так і відносно рівновіддаленістю від її головних промислово-економічних і торгових центрів.
       В геоморфологічному відношенні район розміщений в кордонах північно-західної частини південного Побужжя, в основі якого лежить український кришталевий щит, в межах Подільської височини (максимальна висота 284 м над рівнем моря – на території Капустянської сільської ради) рельєф району носить водно-ерозійний характер. Ґрунти переважно темно-сірі та сірі опідзолені, глибожилуваті, важко та середньосуглинкові.
     Водна мережа на території району представлена річкою Південний Буг з його притоками Сільницею, Тростянцем, Бережанкою, Собом та рядом інших водостоків, - всього 11 річок, які течуть по долинах, балках і ярах. Найбільша річка області і району протікає в північно-східній частині Тростянеччини біля сіл Четвертинівка, Скибинці, Глибочок, Митківка, Тростянчик, на якій побудована і функціонує Глибочанська ГЕС. В надрах землі є певний запас мінеральних вод.
      На території району нараховується 69 ставків, водне дзеркало яких становить 845 га.
      Лісові площі складають 15 684,95 га, де переважають мішані ліси. На території району існує 25 об’єктів природно-заповідного фонду, в т.ч. загальнодержавного – 3 («Гайдамацька балка» на території Цибулівської сільської ради, землекористувач Ободівське державне лісомисливське господарство; Верхівський парк на території Верхівської сільської ради, землекористувач Верхівський сільськогосподарський технікум; Ободівський парк на території Ободівської сільської ради, землекористувач Ободівська школа-інтернат), заказників місцевого значення – 4, пам’яток природи місцевого значення – 12, заповідних урочищ – 6.
      Корисні копалини: граніт, глина, пісок. В районі працюють кар’єри: глиняні в Тростянчику, Гордіївці, Савинцях, Ободівці, Ілляшівці.
       Клімат помірно-континентальний з вологою нестійкою зимою і теплим літом. Середньорічні температури: літня - +22 градусів, зимова - -4,5 градусів. Річна кількість опадів – 500 мм. Середня протяжність без морозного періоду 165-175 днів. Рельєф території і кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства та інших галузей господарського комплексу.
 

Структура земельного фонду

 

Територія, усього                                                            85,6

 тис. га

 

у тому числі: сільськогосподарські угіддя                  61,9

 тис. га 

 

            3,1   % від площ с/г угідь області

 

із них : рілля

54,2

тис. га

 

Ліси і інші лісовкриті площі

16,5

тис. га

 

Забудовані землі

 2,6

тис. га

 

Землі водного фонду                                                         1,5

тис. га

 

Інші землі

   1,4

тис .га

           

 

Промисловий комплекс станом на 01.12.2016 року

Кількість підприємств промисловості, що знаходяться на самостійному балансі - 4
Обсяг реалізації продукції в діючих цінах (за січень- жовтень 2016 року) склав – 157,0 млн. грн., що  складає до відповідного періоду минулого року – 89,1 %  

Питома вага підгалузей промисловості:

 - харчова промисловість та переробка сільгосппродукції - 100%
   Харчова галузь представлена такими підприємствами як: ПАТ „Тростянецький м”ясокомбінат”, ДП „Тростянецький спиртовий завод”, ПАТ „Тростянецький молочний завод”, СП «Сантрейд»(не входить до основного кола звітуючи підприємств), ТОВ "Шугер-К", ПП «Янтас» та інші,  які відповідно виробляють м'ясо і субпродукти  горії, ковбасні вироби, цукор-пісок, спирт ректифікований, цільномолочну продукцію, зберігають і переробляють зерно.

 Найбільшу питому вагу у виробництві продукції району за січень-жовтень 2016 року займає ПАТ «Тростянецький м’ясокомбінат» - 70,9 %.

 Мале підприємництво. Робочі місця.

   Кількість малих підприємств (юридичних осіб) - 117

 Кількість зареєстрованих підприємців фізичних осіб – 1 402

  в т.ч. зареєстровано за січень-жовтень  2016 року 109 суб’єктів  підприємницької діяльності – фізичних осіб

 Середньооблікова чисельність працюючих на малих підприємствах – 810 чол.

 За 9 місяців  2016 року  питома вага надходжень від суб'єктів малого і середнього підприємництва до бюджетів усіх рівнів 97,8 %.

 За 9 місяців 2016 року  частка малих і середніх підприємств у загальному випуску продукції (робіт, послуг) – 100 %. 

 Надходження до місцевих бюджетів від діяльності малого та середнього бізнесу склало 96,3 %. Основним видом діяльності малих підприємств є торгівельно-посередницька діяльність, однак є ряд підприємств малого бізнесу, які виробляють товари народного споживання, виконують будівельно-монтажні роботи, надають різного виду послуги (ТОВ „Рубін-К”, ПБП „Лолік”, ПП „Рослана”, ТОВ «Єватекс», ПП «Янтас», ВАТ «Подолянка»).

Транспорт, зв'язок, будівництво, інвестиції, розвиток
      Інфраструктури, інформаційного простору

  Підприємства транспорту, електро і поштового зв”язку, обслуговуючі підприємства:

 Залізничні станції - 3 (Тростянець-Подільський, Демківка, Ладижин)

 Автотранспортне підприємство – АТП - 10538

 СПД № 21 ПАТ «Укртелеком» смт Тростянець

 СЛД № 21 смт Тростянець (пошта),

 Кількість відділень поштового зв”язку – 26

 Тростянецькі електромережі

 Тростянецька дільниця Тульчинського УЕГГ

 Кількість приватних перевізників – 36 (в т.ч. послуги таксі – 28 та пасажирські регулярні перевезення – 6)

 Експлуатаційна довжина залізничних колій - 44,1 км

 Наявність автомобільних доріг - 285км в т.ч. республіканського значення - 105,6 км; місцевого значення – 179,4 км.

 Зв'язок загального користування – 5008 чол (у містах - 1625, у селах – 3383). Міських телефонних станцій -1, к-ть телефонних станцій – 20.

 В районі діє ефірне радіомовлення, вихід в ефір тричі на тиждень на хвилі 70,7 FM (середа, п'ятниця, неділя) на базі КП „Тростянецьке районне радіомовлення”. Тираж районної газети - 3000 примірників. Випуск газети здійснює КП „Редакція газети „Тростянецькі вісті”

 Будівельних організацій – 2.

 Обсяг залучених інвестицій за січень-вересень  2016 року  в економіку району склав за оперативними даними 66,2 млн. грн.

Споживчий ринок

 Підприємства торгівлі - 277
В т.ч. магазинів, кіосків, аптек – 251
Підприємств ресторанного господарства - 26
Зареєстрованих ринків – 4 + 14 ярмарків 

Сільське господарство

 Кількість агроформувань - 52
З них кооперативи                 - 1
Господарські товариства - 16
Приватні підприємства      - 10
Державні підприємства       - 3
Фермерські господарства – 22 

 Дані фінансово-економічних показників господарювання
 станом на 01.21. 2016 року

  Фінансовий результат галузі – 43,1 млн. грн. чистого прибутку
В сільськогосподарському виробництві працює 1191 чол.

 Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції: виробництво рослинницької продукції (сільськогосподарські підприємства) станом на 01.10.2016 року – зернові та бобові культури 110,8 тис. тонн,. Середня урожайність: зернові та бобові культури – 59,5 цнт/га,

  Рослинництво

  Структура валового виробництва продукції сільського господарства:

 Рослинництво – 23,7%

 Тваринництво – 29 %

 Рентабельність рослинництва + 123,7 % , тваринництва – 104,9%

 Площа сільгоспугідь – 62,1 тис га (3,1% всіх с/г угідь області, із них рілля 57,2 тис га)

 Виробництво зерна та зернобобових культур  за 2015 рік становить – 109 718 тонн
                 
Врожайність зернових та зернобобових культур – 69,1 ц/га 

Зібрано високоенергетичних культур:
- ріпака з площі 2 827 га і зібрано 7 944 тонн

Тваринництво

     Вироблено агроформуваннями району:

 м'яса – 172 405 тонн 

 молока- 12 703тонн 
            Надоєно на фуражну корову по 4 881 кг молока, середньодобовий приріст на вирощуванні і відгодівлі молодняка ВРХ – 596 гр., свиней – 438 гр.
Заготовлено сіна 2 540 тонн,по 1тонні  на корову та 14084 тонн сінажу,що становить близько 6 тонн на корову,силосу 16 тонн.

    В сільськогосподарських підприємствах в шести племінних заводах по розведенню Української чорнорябої, Україської червоно-рябої молочної та симентальської породи утримується 5098 голів великої рогатої худоби – це 74,3% до всього поголів'я , в тому числі 1874 корови, що складає 77,7%. Один племзавод займається розведенням червоно-білої поясної породи свиней.

   Кращі сільгосппідприємства району СТОВ „Колос” с. Капустяни та ДП ДГ „Олександрівське”, АКПП „Україна” смт.Тростянець, ПРАТ «Зернопродукт» с. Оляниця, ПРАТ «Зернопродукт» с. Гордіївка,СТОВ ім..Б.Хмельницького.

Соціальний захист

Станом на 01.12.2016 року чисельність пенсіонерів складає – 11291 чол.

 У т.ч.: за віком – 8704 чол., по інвалідності – 1710  чол., за вислугою років – 322 чол., які отримують соціальні пенсії – 78 чол., у разі втрати годувальника – 476 чол.

 Довічне утримання суддів-1.

 Заборгованість з виплати пенсій – відсутня, заборгованість з виплати соціальних допомог – відсутня.

 Гуманітарна сфера
Освіта
 

Кількість вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації - 1
(Верхівській сільськогосподарський коледж Вінницького
державного аграрного університету)
Чисельність студентів - 277
Чисельність викладачів - 28
Кількість денних загальноосвітніх навчальних закладів - 23,
в т.ч. НВК „СЗШ І-ІІІ ступенів № 1-гімназія” смт. Тростянець
Чисельність учнів - 2977
Чисельність вчителів - 480
Кількість інтернатів (навчально-виховних закладів) - 1
- Ободівська допоміжна школа-інтернат
Чисельність учнів - 108
Чисельність вчителів і вихователів - 47
Кількість дошкільних навчальних закладів - 24
Чисельність дітей - 1160
Кількість працівників - 340
Кількість дитячих позашкільних установ - 3
Чисельність дітей - 841
Кількість шкільних бібліотек - 23
Бібліотечний фонд – 272984

Кількість книжкових магазинів – 3.

 Відновлено роботу дошкільних навчальних закладів у всіх населених пунктах, крім с.Цибулівка (що планується забезпечити наступного року).

Кращі педагогічні колективи – Летківська і Олександрівська СЗШ І-ІІІ ступенів, НВК „СЗШ І-ІІІ ступенів № 1-гімназія”смт. Тростянець,Тростянецька СЗШ І-ІІІ ступенів № 2, Н.Ободівська, Капустянська І-ІІІ ступенів, Глибочанська І-ІІ ступенів.

 Охорона здоров`я

 

Кількість медичних закладів 2 (КУ «Тростянецький районний центр ПМСД» та Тростянецька ЦРЛ)

Лікарських амбулаторій сімейної медицини - 12
Кількість лікарів – 64/24
Кількість середнього медичного персоналу – 167/102
Забезпеченість лікарняними ліжками у розрахунку на
на 10 тис. населення – 38,5
Планова ємність амбулаторно-поліклінічних закладів – 570 відвідувачів за зміну
Кількість ФАПів – 15, фельдшерських пунктів - 3
Забезпеченість лікарями на 10 тис. населення – 17,3/6,5 чол.
Кількість аптек в т.ч. аптечні пункти та кіоски – 36

У галузі охорони здоров'я взято курс на зміцнення матеріально-технічної бази лікувальних закладів, поліпшення надання екстреної медичної допомоги, забезпечення якісними та доступними медичними послугами сільських жителів району.

 Культура, мистецтво

 

Кількість закладів культури клубного типу - 29
Кількість бібліотек - 26
Кількість музеїв - 3
Кількість дитячих музичних шкіл - 2
Кількість працюючих у закладах культури - 157 чол.
Кількість народних творчих колективів - 11, зразкових творчих колективів - 4
Творчих аматорських об”єднань - 1
(Тростянецьке районне літературно-мистецьке об”єднання „Джерело”

що об”єднує аматорів поетів,прозаїків, художників, композиторів,

вокалістів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва,

в т.ч. 1 члена НСПУ, 1 члена НСЖУ)

На території району знаходиться 47 пам’ятників археології, 38 – історії, 14 – архітектури та містобудування, 2 – монументального мистецтва, садово-паркового мистецтва - 1. До пам’яток історії та архітектури відноситься центральна садиба та палац Сабанських, які збудовані в 1899 році в с.Верхівка з парком площею 20 га з рідкісних порід дерев. В с.Нова Ободівка відкрито пам’ятник всесвітньо відомому художнику, нашому земляку Олексі Новаківському та музейну кімнату. В с.Четвертинівка працює музей-комплекс «Батозька битва». Шанувальникам поезії російського поета О.С.Пушкіна буде цікаво дізнатись, що по дорозі з Тульчина в Ободівку через Тростянець у гості до пана Сабанського в його геніальній голові народились чарівні рядки вірша, присвяченого не менш чарівній доньці пана Кароліні

„Я рожден, чтобы любить
И следовать за Вами …”

В населених пунктах району є 25 пам’ятників і меморіальних комплексів загиблим у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років воїнам, Меморіал пам’яті в смт Тростянець зі стелами загиблим в роки Жовтневої революції, громадянської і Великої Вітчизняної війни, при виконанні інтернаціонального обов’язку, жертвам політичних репресій і голодоморів. Пам’ятники жертвам голодомору є також в селах Ободівка, Олександрівка, пам”ятні знаки, хрести є ще у 17-ти населених пунктах.

В с.Цибулівка знаходиться меморіальний комплекс Пам’яті євреїв, депортованих фашистами з м.Сирета, що на Буковині, які загинули від рук гітлерівських загарбників в 1941 році в місцевому гетто.

В районі регулярно проводяться обласний конкурс козацької пісні, районний фестиваль дитячої естрадної пісні і танцю „Тростянецькі самоцвіти”. Серед 162 клубних формувань звання народного носять аматорські народні хор, театр, вокальний жіночий ансамбль „Вербиченька” та чоловічий гурт „Тростянецькі козаки”, вокально-інструментальний ансамбль, колектив троїстих музик, фольклорний  колектив „Тростянчанка” при районному будинку культури; зразкові дитячі танцювальні колективи: „Савинчанка” при Савинецькому СБК, „Надія” при  Новоободівському СБК, "Первоцвіт" при Капустянському СБК, народний фольклорно-етнографічний колектив „Надбужанка” при Тростянчицькому СБК, народний фольклорний колектив „Діброва” при Глибочанському СБК, народний ансамбль української пісні "Капустянські переспіви" при Капустянському СБК. Чудові мелодії дарують людям дитячі ансамблі сопілкарів та духовий оркестр Новоободівської ДМШ, зразковий вокально-інструментальний ансамбль  Тростянецької ДМШ. Тростянеччина багата і солістами-вокалістами: Н.Стрілецька, І.Гукал, А.Булан, І.Катренко, Д.Гонта, С.Яковишина та вокальні дуети: О.Власюк і О.Гріщенко, В.Сполітак та І.Макух та ін..   

Тростянецьке РЛМО „Джерело”, яке плідно працює та об”єднує поетів, прозаїків, Ясенчук Т. (голова творчого гурту), члена НСПУ Колесник  Л.Ф., Шур С.К. (ініціатор створення, почесний голова об”єднання протягом багатьох років), Бурдейну Л., Черній Г.Соловей Л., Брацюк З, Пруса М., Ярового М., Березюк Н., Соліну Ю, Мазурик Е., Мікоян С., ряд юних дарувань;  композиторів - Косенка В., Безвуляка Ф.; художників - Дячук С., Медведенка Ю., Пітик В., Кутковецького А., Слободяника В. Строкаченко Т.; різьбярів по дереву Чернявського В., Кутковецького В.; майстрів вишиванки: Дяченко М., Мазур Р,, Кульчицьку Н., Косенко Л., Солієва Л., Погода Г., Бондар Л., Бондар Г. та багато ін.

 Видатні історичні постаті  регіону

 

В галузі

Прізвище, ініціали

Посада, професія, фах

економіки

Березюк М.Т.

Ратушняк Г.С.

Серебнюк С.М.

Лівінський О.М.

доктор технічних наук, професор

кандидат технічних наук, професор

доктор географічних наук, професор

доктор технічних наук, академік

історії

 

 

культури

Бортняк А.А.

Гриб К.К.

Курашкевич К.В.

Новаківський О.Х.

український поет

український письменник

український письменник

український живописець

науки і освіти

Западнюк В.Г.

Западнюк Г.П.

доктор медичних наук, професор

доктор ветеринарних наук, професор

Інше

 

 

 
Перелік найвизначніших пам’яток
 Туристичні об’єкти Тростянецького району
 
1.Історичні місця Батізької битви – с. Четвертинівка.
2.Палацо – парковий комплекс Собанських, ХІХ ст. – с. Верхівка.
3.Палацо – парковий комплекс Собанських ХІХ-ХХ ст. – с. Ободівка.
4.Глибочанська ГЕС, початок 50-х років ХХ ст. – с. Глибочок.
5.Комплекс Капустянського цукрового заводу, 1853 р. – с.Капустяни.
6.Цукровий завод, 1884 р. – с. Нова Ободівка.
7.Церква Іоанна Богослова (кам.,) 1853 р. – с.Тростянчик.
8.Церква (дер.), Присвятої Богородиці, 1862 р. – с. Велика Стратіївка.
9.Церква (кам.), Святого Димитрія, 1832 р. – с. Гордіївка.
10.Михайлівський храм (дер.), 1852 р. – с. Нова Ободівка.
 
Історична спадщина, багатства природи:
 
Урочище «Миска».
 
В селі Ободівка урочище «Миска» (частина слов’янського городища Х – ХІ століття) знаходиться за 3 км. на південний схід від села. Мис відгороджений трьохметровим валом та глибоким і широким ровом. Північна сторона городища круто обривається в долину річки. З заходу і сходу - глибокі балки. Назва „Миска” походить від форми кургану, який має вигляд перевернутої миски.
         Старожили розповідають, що тут був козацький пост. Колись на кожному посту була діжка зі смолою. Коли на горизонті з’являлись вороги, охоронник запалював смолоскип. Його вогонь помічали на іншому посту, там теж запалювали смолоскип і т.д. Таким чином вороги ніколи не могли зненацька застати українських козаків.
 
Палац родини Собанських (с. Верхівка).
 
            Палац-технікум – це колишній поміщицький маєток панів Собанських. Ще в ХVІІ ст. землі Поділля були загарбані польськими магнатами. Багато маєтків належало графу Феліксу Потоцькому. У ХVІІ ст. верхівські землі із селянами Потоцький подарував поміщику Собанському. Спочатку пан Собанський мав невеликий будиночок. Але збагатившись на викупі селян, внаслідок реформ 1861 року, та на торгівлі вовною,  він починає будівництво палацу.
 
            Верхівський палац Собанських будувався з 1861 по 1894 рік. На той час кожен польський магнат намагався збудувати такий палац, щоб не було йому подібних. Просторий, двоповерховий палац побудований в еклектичних формах (суміш романського і пізньоготичного стилів). Палац побудований за задумом архітектора Косаревського. Збереглась в’їздна брама з високими кам’яним муром, стара панська стайня, садова альтанка та деякі інші споруди.
 
Парк родини Собанських (с. Верхівка)
 
            Одночасно з будівництвом палацу проводилась закладка парку на площі 21 га деревами, які привозились у дорослому віці з різних місцевостей України і Західної Європи. Сьогодні територія парку має 25 га (20 га залишилось ще з панських часів, а 5 га колектив працівників технікуму досадив власними силами).
 
            Парк є державним пам’ятником природи. Це парк ландшафтного типу, в якому налічується 86 видів декоративних дерев та кущів, понад 4000 видів трав’янистих рослин і багато квітів.
 
            Флора парку багата рідкісними видами рослин, серед яких: бук лісовий, дуб кошенільський, горобина звичайна, горіх сірий, береза звичайна, тамариск стрункий, дуб червоний, туя західна, модрина європейська, клен червоний і т.д. Також є багато вікових дерев: старі дуби, ясени, клени, каштани, сосни, верби, липи, тополі. Не одне дерево зустріло тут свій столітній ювілей.
             Постановою колегії Державного Комітету РМ УРСР по охороні природи від 22 липня1972 року №22 парк технікуму занесено в республіканську номенклатуру пам’ятників садово-паркового мистецтва України.
 
Палац родини Собанських (с. Ободівка)
 
           В с.Ободівка знаходиться палац родини Собанських. Відноситься він до пам’ятників архітектури кінця ХVІІІ - початку ХІХ ст. Спочатку був побудований будинок з баштою. Приміщення являє собою чотири об’єми. Центральна частина, яка складається з палаццо, з’єднаного двоярусною критою галереєю з чотириярусною баштою і П-подібним корпусом, який примикає до них зі сторони заднього фасаду і утворює внутрішній дворик. Побудована в стилі романтизму з використанням елементів архітектури італійського неоренесансну.
 
         Письменник Федір Малицький, який був у палаці у 1930 році, стверджує, що біля парадних дверей палацу висіла мармурова дошка, з висіченим на ній написом: „1800 Dom ten zbudowat Michat Sobanski – будинок цей побудував Михайло Собанський”.
 
           В цей період романтизм переважав в архітектурі Європи. Невідомий архітектор, який виконував замовлення М.Собанського, в своєму проекті зобразив захоплення епохи невеликими спареннями, вузькими вікнами, з’єднавши готичні ремінісценції з загальним неоренесансним характером будівлі.
 
            У 1840 році палац реставрували. Наступна реставрація була проведена у 1900 році. В цей період частково надбудовано третім поверхом ліве крило палацу, внутрішній дворик створений спочатку одноповерховим отримує другий поверх в західній і половині східної частини, а парадна частина палацу прикрашається відкритою терасою на борцовому фасаді, звідки відкривається панорама парку та ставка.
 
           Після революції 17 року у палаці була розміщена Бессарабська комуна, до 1944 року палац належав колгоспу ім. Котовського, а після звільнення села від німецько-фашистських загарбників у ньому розташувалися райвиконком, райком КП (б)У та інші районні установи. У 1959 році палац і парк були передані новоствореній Ободівській школі-інтернат.
 
            На даний час унікальна будівля палацу, яка була збудована у 1800 році знаходиться у аварійному стані.
 
Парк родини Собанських (с. Ободівка)
 
            Парк був створений відомим паркобудівником Діонісієм Міклером, ірландцем за походженням, який  у 1790 році по запрошенню княгині Ізабелли Чарторійської приїхав у Польщу, де провів все життя, залишивши спадок у вигляді багато численних парків на Поділлі та Волині. Парк в селі Ободівка по площі становив 17 га і був розбитий на основі природнього лісу.
           В 70-ті роки ХІХ ст. партерна частина парку була скорочена і перед палацом була розбита клумба і споруджено басейн з фонтаном, тоді ж в парку з’явились кам’яні лавки та столики, збудовано оранжерею та парники, а поряд розбито фруктовий сад і виноградники. В кінці ХІХ ст. в парку висаджені екзотичні рослини: софора японська, дуб червоний, павія жовта і.тд.
 
Урочище «Паланка».
 
На окраїні села Ободівка в урочищі Паланка  в роки війни знаходилась партизанська землянка, збудована біля Теренової криниці. На сьогоднішній день  залишилось місце і рештки  від перекриття  землянки. Щорічно працівники музею проводять туристичні походи з дітьми  „Партизанськими стежками”.
 
 
Козацька криниця с. Ободівка
 
  В. с.Ободівка  в сосновому  лісі  знаходиться козацька криниця ХVІІ ст. По легенді на основі  джерела,  проходячи,  козаки облаштували  криницю.
 
Склеп  родини Собанських с. Ободівка
 
В с.Ободівці,  на старому  кладовищі,  знаходиться родинний склеп панів Собанських побудований на початку 19 ст. Це двоповерхова споруда, де розміщено 36 ніш. Покриття  зруйноване, і є  залишки  підземних ходів,  що ведуть до склепу. В склепі переховували  зброю  для повстання проти царя.
 
Курган с. Гордіївка
 
У 1976 році археологічна експедиція   Вінницького краєзнавчого музею  під керівництвом  завідуючого відділом археології Б.І.Лобая у селі Гордіївка  розкопала кургани, де було знайдено  золоті прикраси скіфського періоду, які були передані в обласний краєзнавчий музей.
 
Кургани с.Глибочок
 
Село Глибочок  розміщене на річці Буг, засноване у 18ст. Поблизу села  збереглися кургани доби бронзи, а біля с. Скибинець  знайдено залишки ранньослов'янського поселення  6-7 ст. (знайдено  штамповану  фігурку Лева).
 
Храм Успіня Пресвятої Богородиці (с. Ободівка)
 
У 1847 році в с.Ободівці почали  будувати храм на місці,  виділеному поміщиком Собанським. У 1854 році  будівництво було закінчено. 12 вересня 1854 р. храм був освячений на честь Успіння Пресвятої Богородиці. У 1879 році в храмі був заснований іконостас. До місцевих Святинь належала Козельщанська ікона Божої матері, яка розміщувалась  над  ларськими воротами  й  іменувалась  в народі «Вратарниця».
 
В зв’язку  з подіями 1917-20 років церква була розграбована. Приміщення використовувалося під склад, а в 1988 р. відбудована  та відновлено богослужіння.
 
 
Цукровий завод (с. Ободівка).
 
В 1884 році  в с.Ободівка збудовано  цукровий завод  за кошти  родини Сабанських, його  потужність була  невелика, вироблялось 189814 пудів цукру-піску. На заводі працювало 269 робітників.
 У 1917-1920 роках завод  зруйновано  і відбудовано  в 1923 році .
 
Маруньків сад (с. Цибулівка)
 
      Маруньків  сад (с.Цибулівка) площею 4,5 га, ділянка мальовничої місцевості з бухтоподібною балкою, де зростають  грабово-дубові насадження, липа, черешня, в підліску -  ліщина, кизил, в трав”янистому покриві - цінні лікарські рослини.
 
Гайдамацька  балка (с. Цибулівка)
 
Цибулівське  лісництво. Площа - 1217 га. Дубово-ясеневі  ліси.
 
Кайдуби (смт. Тростянець).
 
Ділянка 3,6 га  рідкісної степової  рослинності.
 
Фізична культура і спорт

 

Кількість стадіонів -1
Кількість спортзалів – 28
 
Кількість спортивних об»єктів: стадіонів – 1, спортивних залів – 28, баскетбольних майданчиків – 8, волейбольних майданчиків – 30, гандбольних майданчиків – 9, стрільбищ та тирів – 9, плавальних басейнів - , тренажерних залів – 9, футбольних полів – 18, комплексних ігрових майданчиків – 10, гімнастичних містечок – 21, приміщень для фізкультурно-оздоровчих занять – 14.
Види спорту, що культивуються в районі: вільна боротьба, волейбол, хокей на траві, ТХЕКвондо-ВТФ, футбол
Кількість колективів фізкультури - 51

Ними охоплено - 4595 чол
Працює інструкторів-методистів - 1 чол.
 
            В районі працюють дві ДЮСШ – Ободівська і Тростянецька. Вихованці Ободівської ДЮСШ (секція вільної боротьби щорічно стають переможцями та призерами обласних та Всеукраїнських змагань.

  

Суспільно-політична ситуація в районі, міжрегіональні та Міжнародні зв’язки

 

Залишається стабільною. Громадські інституції району налаштовані на конструктивну співпрацю з органами влади, будівничі орієнтири в реалізації завдань суспільно-економічного та культурного розвитку району.
 
            В районі зареєстровано 80 районних організаціх (РО) політичних партій і 26 РО громадських організацій, в т.ч. при Тростянецькій районній державній адміністрації діє консультативно-дорадчий орган: громадська Рада при Тростянецькій райдержадміністрації.  
 
            В районі діє 42 релігійних громади 5 конфесій (28 – УПЦ, 5– УПЦ КП, 5 – ЄХБ, 3 –АСД, 1 –ПЄ „Благодать Божа”).
  

Тростянеччина запрошує відеоролик

Відправити в DeliciousВідправити в DiggВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в StumbleuponВідправити в TechnoratiВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в BobrdobrВідправити в LiveinternetВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в VkcomВідправити в Yaru
eskisehir escort escort izmit escort bursa ankara escort bayan samsun escort elazig escort bayan erzurum escort bayan